Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.12.2015 року у справі №910/16379/13
Постанова ВГСУ від 02.04.2015 року у справі №910/16379/13
Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №910/16379/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/16379/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Панової І.Ю., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 910/16379/13 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до1) товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Істейт Бізнес Груп"; 2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_7; 3) торгівельної біржі "Київська універсальна біржа" про визнання торгів недійсними

за участю представників сторін: ОСОБА_7 - ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі, позивач або Банк) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Істейт Бізнес Групп" (далі, відповідач-1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі, відповідач-2), Торгівельної біржі "Київська універсальна біржа" (далі, відповідач-3) про визнання недійсними відкритих торгів з реалізації спірного нерухомого майна, що відбулися 14.08.2012; визнання недійсним протоколу Торгівельної біржі "Київська універсальна біржа" від 14.08.2012 про проведення відкритих торгів з продажу майна банкрута - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7; визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладених між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Реал Істейт Бізнес Групп" за наслідком проведених торгів, оформлених протоколом від 14.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході підготовки та проведення аукціону (відкритих торгів) з реалізації майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7. в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство були допущені численні порушення законодавства, а також не було отримано згоди позивача як заставодержателя майна на його відчуження. Відкриті торги, в результаті яких було реалізовано заставне нерухоме майно, були проведені в ході незаконної процедури банкрутства, провадження якої було припинено постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №21/17-5170-2011.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду прийнято рішенням від 03.03.2016 у справі №910/16379/13 (суддя Головатюк Л.Д.), яким господарським судом міста Києва позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними відкриті торги, що відбулися 14.08.2012 з реалізації нерухомого майна.

Визнано недійсним протокол Торгівельної біржі "Київська універсальна біржа" від 14.08.2012 про проведення відкритих торгів з продажу майна банкрута суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7.

Визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 в особі ліквідатора Хайла Миколи Володимировича та товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Бізнес Групп".

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 2 785 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 (головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №910/16379/13 задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №910/16379/13 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРОПУ 14305909) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (65070, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 3 785 (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу доручено господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі №910/16379/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 17 Закону України "Про заставу".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Тому, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23.09.2014 у справі № 908/1689/13, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Оскільки, нова редакція Закону про банкрутство вступила в силу 19.01.2013, а відчуження майна на спірних відбулось у серпні 2012, тому у даному випадку застосовуються норми Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013.

Підставою для визнання недійсними аукціону, як самостійного правочину, є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Слід відзначити, що аукціон безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому його оспорювання можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено. Отже, за відсутності триваючого провадження у справі про банкрутство оспорювання проведеного у цій справі аукціону не може мати місце.

Звертаючись із даним позовом, після припинення процедури банкрутства, позивач посилався на порушення його прав як заставодержателя нерухомого майна, що було об'єктом спірних торгів від 14.08.2012, обґрунтовуючи свою позицію неправомірними діями ліквідатора та організатора аукціону в ліквідаційній процедурі при реалізації заставного майна.

Як встановлено під час розгляду справи, у лютому 2012 року порушено провадження у справі №21/17-5170-2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_7, постановою господарського суду Одеської області від 14.02.2012 боржника визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

14.08.2012 за результатом проведення відкритих торгів у межах ліквідаційної процедури було здійснено реалізацію нерухомого майна банкрута.

Про проведення зазначеного аукціону з продажу майна, що належить боржнику, кредиторів у справі про банкрутство повідомлено арбітражним керуючим Хайлом М.В., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів відправки поштової кореспонденції з описом вкладення від 12.06.2012, 06.08.2012, 10.08.2012, 11.08.2012 (том 3, а.с. 197-200), 20.07.2012 у газеті "Правда та кривда" №27 оприлюднено інформацію стосовно часу та місця проведення торгів (том 4, а.с. 35).

За результатами проведених прилюдних торгів між ФОП ОСОБА_7 в особі ліквідатора Хайла М.В. та переможцем торгів - товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Бізнес Групп" 16.08.2012 були укладені договори купівлі-продажу нежитлового приміщення офісу першого поверху загальною площею 63,90 кв.м., розташованого в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2; та котеджів №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до умов зазначених договорів продавець Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 в особі ліквідатора Хайла М.В. передав у власність покупця - товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Бізнес Групп" нерухоме майно за вартістю, визначеною сторонами у цих угодах, а покупець здійснив оплату за придбане майно..

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 постанову господарського суду від 14.02.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 скасовано, провадження у справі №21/17-5170-2011 припинено. Рішення суду мотивоване недотриманням імперативних приписів абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство, оскільки вимоги ініціюючого кредитора не мали безспірного характеру.

У даному випадку предметом судового розгляду є спір стосовно визнання недійсним результату аукціону з реалізації майна банкрута, проведеного в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство. Таким чином, даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство. У зв'язку з чим такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому його оспорювання можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено.

Таким чином, після припинення провадження у справі про банкрутство можуть мати місце лише спори стосовно правочинів, які є підставою для відчуження майна за результатами аукціону, а не самого аукціону, як підстави для укладення таких правочинів.

У той же час слід мати на увазі, що правові підстави для визнання недійсними правочинів (договорів), укладених на реалізацію результатів аукціону, є значно ширшими, оскільки передбачені у тому числі і нормами загального цивільного законодавства, тоді як законодавство про банкрутство містить лише додаткові, властиві лише самій процедурі банкрутства, підстави для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України встановлено, що юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 1 Закону України "Про заставу" та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" застава (іпотека) нерухомого майна виникає на підставі договору.

Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом, відповідно до статті 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

У ст. 5 та ст. 9 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі їх заставодержателю у володіння.

Позивачем, на виконання ч. 2 ст. 53 цього Закону укладено з відповідачем 2, на ім'я якого було видано цінний папір, вісім договорів застави, предметом застави яких є цільові облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте місто", які надають власнику таких облігацій право на отримання котеджів № 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_3.

Як встановлено попередніми інстанціями, звертаючись із позовом, ПАТ "Райффазейн Банк Аваль" просив визнати недійсними, проведені під час ліквідаційної процедури відповідача 2, торги та договори купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, котеджів №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_3., в той час коли предметом договорів застави були цінні папери, а саме, облігації товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" відповідного випуску і номінальної вартості. При цьому цінні папери надавали його власнику право, у майбутньому, на отримання котеджів за адресою: АДРЕСА_3, (адреса будівельного майданчика: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 99).

Вказані договори укладені ФОП ОСОБА_7 як заставодавцем на забезпечення виконання відповідних кредитних договорів, укладених між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та третіми особами, а саме: №014/0054/74/67842 від 05.12.2006, №0140054/74/71987 від 22.03.2007, №014/0054/74/74969 від 22.03.2007, № 014/0054/74/71981 від 22.03.2007, № 014/0054/74/70510 від 16.02.2007, №014/0054/74/70518 від 16.02.2007, №014/0054/74/67685 від 28.11.2006, №014/0054/74/70519 від 16.02.2007 та №014/0054/74/70888 від 22.02.2007.

При цьому на момент винесення постанови від 14.02.2012 у справі № 21/17-5170-2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_7 та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був заставодержателем лише цінних паперів боржника, а не нерухомого майна ФОП ОСОБА_7, що було об'єктом спірних торгів від 14.08.2012, а саме будівель (котеджів) №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47. Однак, між боржником та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" замість вищевказаних договорів застави цінних паперів не були укладені договори іпотеки спірної нерухомості.

У зв'язку з тим, що норми чинного законодавства не передбачають можливість автоматичної трансформації застави цінних паперів в заставу (іпотеку) нерухомості, без укладення відповідних договорів, отже предметом забезпечення виконання грошових зобов'язань боржника перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" були виключно облігації, а не об'єкти нерухомості, реалізовані 14.08.2012 в межах ліквідаційної процедури боржника.

З урахуванням того, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був заставодержателем виключно цінних паперів боржника, то в розумінні ст. 15, 16 ЦК України та ч. 1 ст.1 ГПК України він не мав достатнього обсягу прав для звернення до господарського суду із позовом про оспорювання відкритих торгів від 14.08.2012 з реалізації об'єктів нерухомості, які не були предметом забезпечення його грошових вимог до боржника.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не подав до господарського суду жодних доказів, які б підтвердили його права на це майно як заставодержателя, таких як договорів іпотеки нерухомого майна та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому доказів обтяження (витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), відповідно до договору іпотеки від 07.12.2006 щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень офісу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 63,90 кв. м., матеріали даної справи не містять.

Слід відзначити, що правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорювання дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених ст.ст. 203 та 215 ЦК України.

З огляду на вищезазначене та з урахуванням того, що постановою Вищого господарського суду від 25.12.2012 припинено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_7, відповідно припинені повноваження всіх учасників даного провадження, у тому числі кредиторів боржника. Відтак, оспорювання договорів купівлі-продажу нерухомого майна можливе тільки в загальному порядку за приписами ЦК України.

Крім того, вимога про визнання правочину недійсним із застосуванням ст.ст. 203 та 215 ЦК України з підстав недотримання вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України, ст. 12 "Про Іпотеку" та ч.2 ст.17 Закону України "Про заставу" може бути заявлена лише заставодержателем.

Відтак, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не є належним позивачем у даній справі, оскільки не є ні кредитором ФОП ОСОБА_7, ні заставодержателем спірного нерухомого майна.

Відповідна правова позиція щодо права на оскарження правочинів викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 21.10.2015 у справі № 922/5223/14, від 04.11.2015 у справі № 922/3131/14 та згідно зі ст. 11128 ГПК України повинна враховуватись всіма судами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016, висновки якої щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, у даному випадку, є правомірними, з огляду на мотиви викладені у даній постанові Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 910/16379/13 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді І.Ю. Панова

С.В. Куровський